(This article is also available in English here. Переклад статті здійснений завдяки Катерині Бакай та Максиму Віщику.)

Протягом лічених годин з моменту, як Росія здійснила неспровоковане вторгнення в Україну, біженці дісталися до кордону з Польщею. Відтоді, Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН) встановило, що понад 800.000 біженців перетнули кордон України з сусідніми державами, де їх прийняли за сприяння Європейського Союзу (ЄС) та Сполучених Штатів. Своєчасні дії та зусилля щодо відкриття кордонів обнадіюють; в іншому випадку цивільне населення ризикувало б застрягнути в пастці зони активного конфлікту. Однак хоча загальна гуманітарна допомога є важливою для розміщення очікуваних мільйонів людей, що рятуються від конфлікту, українські союзники повинні також надати негайну та стратегічну підтримку тим людям, які можуть бути репресовані російською владою, а саме правозахисникам, журналістам, а також політичним вигнанцям із авторитарних держав. Як повідомляє розвідка, українські та іноземні активісти – активні захисники демократії – можуть стати об’єктами атак Росії.

Станом на 2021 рік, Freedom House задокументував понад тридцять фізичних актів транскордонних репресій – спроб змусити опозиціонерів замовкнути навіть за межами своїх кордонів шляхом використанням фізичного насильства чи інших заходів примусу – вчинених Росією з 2014 року. Все частіше російська влада допомагала іншим репресивним державам, як от Білорусі, Таджикистану, Туркменістану, діставатися до політичних активістів та дисидентів, які проживають на території Росії. Окрім інших загроз, вторгнення Росії в Україну створює небезпеку розширенням простору для таких авторитарних практик і загрожує тим активістам громадянського суспільства, які раніше знайшли свій прихисток в Україні.

Українське громадянське суспільство під загрозою

Українське громадянське суспільство є помітно активним. Широкомасштабна громадська залученість була ключовою під час Помаранчевої революції у 2005 році та Майдану в 2014 році. Значна кількість активістів, які брали участь у протестах у 2014 році, були обрані до Верховної Ради (український парламент), а інші приєдналися до обласних та місцевих рад по всій країні. Коли підтримувані Росією сили розпочали збройний конфлікт у східній України в 2014 році, українське громадянське суспільство зіграло важливу роль у забезпеченні військового постачання українській армії, у якої не було достатньо ресурсів. Відтоді неурядові групи наполегливо працювали задля допомоги внутрішньо переміщеним особам, у тому числі й завдяки використанню програм з підтримки молоді та жінок. І хоч український громадський сектор зіштовхувався зі своїми викликами, сьогодні він представляє широкий спектр векторів та ідентичностей, включно із захистом свободи слова, боротьбою з корупцією, захистом прав ЛГБТ+. Багато з цих громадянських векторів роками перебувають під атакою в Росії.

Минулого тижня звіти підтвердили те, що розвідці США відомо про списки, складені російським урядом, про людей в Україні, які будуть затримані або вбиті після вторгнення. Російські та білоруські дисиденти, журналісти, активісти, релігійні та етнічні меншини, представники ЛГБТКІ+ спільноти були визначені як потенційні цілі, і уряд США стверджує, що повідомив таким людям про загрози, які на них можуть чекати. Російський президент Володимир Путін певним чином підтвердив цю жахливу інформацію, коли 24 лютого оголосив про вторгнення, використовуючи слова: «Ми передамо під суд всіх, в тому числі й громадян Росії, які вчинили криваві злочини проти мирного населення», що було завуальованою погрозою усім людям, яких його уряд узагальнено визнає опозицією.

Окрім українських активістів, країна також залишається домівкою для багатьох іноземних активістів. Легкий в’їзд, що забезпечує український безвізовий режим для громадян десятків країн, перетворює Україну на закономірний притулок і хаб для активності діаспор тих, що втікають від репресивних режимів. Наразі унікально інклюзивна палітра громадянського суспільства в Україні може забезпечити Кремль великою кількістю тих людей (які він вважає політично загрозливими), що будуть піддані репресіям.

Росія цілиться в активістів і допомагає в цьому іншим державам

Такі загрози є достовірними. Росія має досвід екстериторіальних убивств та примусових екстрадицій, у тому числі й в Україні, і вона регулярно допомагає державам Центральної Азії та Білорусі в їхніх кампаніях проти дисидентів, що перебувають за кордоном. У квітні 2020 українська влада заарештувала генерал-майора Служби безпеки України за підозрою у співпраці з російськими спецслужбами щодо підготовки до вчинення замаху на Адама Осмаєва, проукраїнського чеченського бойовика. Осмаєв був пораненений, а його дружина вбита в жовтні 2017 року, всього через кілька місяців після чергового замаху в Києві. У 2018 році українська влада попередила висланого російського журналіста Аркадія Бабченка про план Росії щодо його вбивства. Реалізувати усі такі змови буде лише простіше в умовах розпалу конфлікту та окупації.

Росія не лише безпосередньо займається транснаціональними репресіями. Вона також допомагає іншим державам переслідувати їхніх дисидентів у сфері свого контролю. Скрізь, де російський уряд контролює територію, активісти, представники громадянського суспільства та політичні дисиденти перебувають під загрозою. Після масового протестного руху, що відбувся у відповідь на фальсифікації виборів, білоруський диктатор Олександр Лукашенко розпочав агресивну кампанію переслідування опонентів у Білорусі та за кордоном, при цьому безпосередньо покладаючись на допомогу Росії. Світ був приголомшений, коли Мінськ змусив посадити рейс RyanAir, щоб заарештувати на борту журналіста-дисидента. До того ж, Білорусь також «витягла» десятки своїх громадян з російської території, при цьому повністю співпрацюючи з російською владою. Багато з цих людей роками жили в Росії і не робили майже нічого, окрім публікації повідомлень на підтримку про-демократичних протестів у своїй рідній країні. Сьогодні Україна є домом для тисяч білорусів, які втекли від жорстоких репресій Мінська. Вторгнення позбавило їх безпеки.

Активісти в Україні та інших країнах перебувають під загрозою через поширення авторитаризму

Захист цивільного населення, а особливо правозахисників, як українських, так і іноземних, є однією з найтерміновіших невоєнних дій, які можуть вжити союзники України. Вони повинні скоординувати свої дії, щоб попередити та, за бажанням таких вразливих осіб, допомогти їм виїхати та переселити. Члени сімей потенційних російських цілей також повинні бути переміщені, аби не стати важелем впливу на тих, хто був евакуйований. Зважаючи на досвід Кремля щодо транснаціональних репресій по всій Європі, особи із групи ризику повинні мати можливість швидкого переселення в географічно віддалені країни, як-от Сполучені Штати, а не залишатися в прикордонних державах, де вони більш вразливі. Організації громадянського суспільства, які можуть запропонувати тренінги з цифрової безпеки та соціально-психологічну допомогу членам громадянського суспільства, повинні отримати достатньо фінансування для виконання такого завдання.

Транснаціональні репресії ґрунтуються на переконанні автократів, що будь-яка опозиція, де б вона не була, є загрозою для виживання режиму. Зусилля для збереження цього режиму стирають національні кордони та той захист, що надає суверенітет. Вторгнення Росії в Україну є радикальним розширенням того переконання, яке лежить в основі транснаціональних репресій, оскільки Кремль прагне знищити країну, яка, на його думку, не має права на існування. Усі зусилля повинні бути докладені до того, щоб зберегти та захистити потужне громадянське суспільство України, а також тих іноземних дисидентів, які донедавна знаходили безпеку в Україні – зараз, коли цей глобальний притулок для правозахисників перебуває під нападом. Це врятує не одне життя та забезпечить те, що незалежно від результату поточного конфлікту, українське громадянське суспільство матиме можливість продовжувати свою важливу роботу задля підтримки демократії та прав людини.

Фото: ЗАХОНЬ, УГОРЩИНА – 2 БЕРЕЗНЯ: Біженці прибувають до прикордонного угорського міста Захонь на потязі з України 2 березня 2022. Біженці з України втекли до сусідніх країн, таких як Угорщина, після того, як Росія почала масштабний напад на Україну 24 лютого 2022 року. (Фото Крістофера Ферлонга/Getty Images)

* * *

Про авторок:

Ізабель Лінцер (@isabelalinzer) — аналітикиня-дослідниця, яка зосереджується на транснаціональних репресіях у Freedom House. Вона є співавторкою спеціальної доповіді Freedom House 2021 року про транснаціональні репресії «Поза полем зору, не за межами досяжності».

Яна Гороховська (@gorokhovskaia) працює старшою аналітикинею з питань транснаціональних репресій та міграції у Freedom House.