This article is also available in English here. Переклад статті здійснений завдяки Олександрові Стаднику.

У п’ятницю Міжнародний кримінальний суд (МКС) оголосив про видачу ордерів на арешт президента Росії Володимира Путіна та його Уповноваженої з прав дитини Марії Олексіївни Львової-Бєлової. Видачею ордерів Суд підтвердив, що має “обґрунтовані підстави вважати”, що Путін і Львова-Бєлова несуть кримінальну відповідальність за воєнні злочини, пов’язані з незаконною депортацією і незаконним переміщенням дітей з окупованої території України в Росію (за статтями 8(2)(a)(vii) і 8(2)(b)(viii) Римського статуту відповідно).

Розпочати з верхівки та висунути обвинувачення Путіну – сміливе рішення Суду. Однак у цій ситуації воно є слушним. На притягнення до відповідальності за злочини, скоєні в Україні після повномасштабного вторгнення Путіна у 2022 році, виділено більше ресурсів, ніж у будь-якому іншому подібному конфлікті недавньої історії. Відтак, задля цього як в Україні, так і в усій Європі докладають надзвичайну кількість зусиль. Однак лише МКС здатний забезпечити кримінальне переслідування Путіна.

Путіна не можна притягнути до відповідальності у національних судах, адже міжнародне право надає йому імунітет глави держави. (Питання про те, чи може він претендувати на такий імунітет у МКС, враховуючи спосіб, у який Суд отримав юрисдикцію у цій справі, ймовірно, обговорюватимуть в юридичній блогосфері  найближчими тижнями, але, принаймні, міжнародне переслідування Путіна не є настільки безнадійним, як переслідування на національному рівні). Щобільше, висуваючи обвинувачення Путіну, обвинувачення МКС виконує свій мандат щодо переслідування “найбільш відповідальних” в очах міжнародної спільноти.

Варто визнати, що жоден спостерігач-реаліст не очікує побачити Путіна на лаві підсудних у коротко- та середньостроковій перспективі. Хоча всі держави-члени МКС юридично зобов’язані заарештувати Путіна, якщо він з’явиться на їхній території, тепер Путін попереджений і навряд чи куди-небудь поїде. Забезпечення затримання підозрюваного є важливою, проте не єдиною функцією ордера на арешт.

Символічний аспект ордера МКС на арешт Путіна має значення насамперед для українців, які прагнуть визнання завданої їм шкоди та хочуть, щоб путінська верхівка була делегітимізована в очах міжнародної спільноти. Наслідки цього обвинувачення виходять за межі України: вони поширюються на дипломатів, російських дисидентів, російських солдатів і сімей, які брали участь у публічно задокументованій операції з вивезення дітей. Привернення уваги до особливо ганебної поведінки, пов’язаної з насильницьким переміщенням дітей, також визначає для міжнародної спільноти ставки в цьому конфлікті.

Ордер на арешт Путіна також змінює правила для всіх політичних гравців, які працюють над припиненням війни. Однією з важливих дискусій, яку ми, ймовірно, побачимо в найближчі тижні, є питання про те, чи повинна Рада Безпеки ООН використовувати свої повноваження відповідно до Глави VII Статуту ООН, щоб вимагати від МКС призупинити розслідування проти Путіна “в інтересах міжнародного миру і безпеки”. Стаття 16 установчого документа МКС, Римського статуту, дозволяє Раді Безпеки ООН відстрочити будь-яке переслідування на 12 місяців. Після спливу 12 місяців Рада Безпеки може поновити відстрочення ще на 12 місяців, і надалі поновлювати його до невизначеного терміну.

З одного боку, Росія сама може прагнути такої резолюції. В обмін на підтримку позиції Росії щодо відстрочення, інші члени Ради Безпеки ООН отримали б важелі впливу, щоб змусити Росію вивести війська з України або принаймні домогтися поступок, які в іншому випадку були б недосяжними. Правозахисники й багато українців, ймовірно, виступлять проти цього, а деякі держави можуть розглядати це як морально неприйнятну спробу обміняти правосуддя на мир. Однак видається не менш можливим, що Росія, яка відмовляється визнавати МКС, вирішить, що досягнення такої резолюції надасть МКС зайвого визнання. Якщо Росія дотримуватиметься такої точки зору, то навіть зусилля інших членів Ради Безпеки ООН, спрямовані на реалізацію стратегії за статтею 16, можуть бути зірвані через російське вето.

Менш помітно, але не менш важливо, що ордер на арешт може змінити наратив про Путіна всередині Росії. Можна очікувати, що одразу після оголошення відбудеться спонсороване державою гуртування навколо Путіна. Однак для опонентів путінського режиму, як активних дисидентів, так і тих, хто наразі мовчить, ордер на арешт може оживити простір для уяви щодо постпутінської Росії. Якщо говорити конкретніше в контексті звинувачень у незаконній депортації та переміщенні українських дітей, то ордер на арешт надає контрнаратив зусиллям Путіна та Львової-Бєлової представити програму переміщення як гуманітарну операцію російській громадськості.

До того ж як заявив сам МКС, “поінформованість громадськості може сприяти запобіганню подальшому скоєнню злочинів”. Мало хто очікує, що ордер на арешт зупинить Путіна на цьому етапі. Однак нинішня програма переселення не може тривати без роботи путінських солдатів. Звичайно, ще стане зрозуміло, чи будуть вони усвідомлювати свою потенційну кримінальну відповідальність, не кажучи вже про те, чи вирішать не підкорятися наказам або відмовитися від співпраці з огляду це, але такі результати можуть мотивувати МКС розслідувати ці конкретні злочини на цьому етапі. Зрештою, тавро звинувачень у воєнних злочинах, пов’язане з цією програмою, може відвернути від подальшої участі російські сім’ї, які брали на виховання та всиновлювали українських дітей.

Я була у МКС (як юристка в Офісі Прокурора) понад десятиліття тому, коли він видав свій перший ордер на арешт чинного глави держави – тодішнього президента Судану Омара аль-Башира. Рішення оприлюднити ордер на арешт було непростим і глибоко дискусійним; п’ятничне рішення МКС отримало б не меншу увагу. Оприлюднення ордера має й очевидні недоліки – якби він залишався таємним, Путін цілком міг би поїхати до країни, яка б його заарештувала. Але зосереджуватися виключно на його затриманні – означає не розуміти повного значення ордера на арешт, виданого МКС. Символічний, дипломатичний і стримувальний вплив резонансного ордера – це те, за чим варто стежити найближчими тижнями та місяцями.

ФОТО: Президент Росії Володимир Путін (фото Contributor/Getty Images)

 * * *

Про авторку:

Ребека Хемілтон (@bechamilton) – виконавча редакторка Just Security та ад’юнкт-професорка права в Американському університеті, Вашингтонський коледж права.