(This article is also available in English here. Переклад статті здійснила Катерина Бакай.)
Вторгнення Росії в Україну, жорстоке переслідування народу рохінджа з боку М’янми та напад Ефіопії на тиграїв — це унікальні, комплексні катастрофи. І все ж ці випадки широкомасштабних, умисних нападів на цивільне населення підкреслюють важливу реальність: коли вчиняються широкомасштабні воєнні злочини, злочини проти людяності чи навіть геноцид, практично немає жодних хороших варіантів, щоб покласти край цим звірствам.
Незалежно від партійної належності, президенти США описували рішення, з якими вони зіткнулися у відповідь на геноцид і масові звірства, як одні з найважчих за час перебування на посаді. Президент Барак Обама наприкінці 2016 року сказав, що Сирія “переслідує мене постійно”. Після відходу з посади президент Джордж Буш-старший висловив серйозне розчарування щодо своєї нездатності врегулювати кризу в Дарфурі у Судані, через чотири роки після того, як він оголосив, що це був геноцид. Президент Білл Клінтон назвав нездатність запобігти геноциду в Руанді в 1994 році “найбільшим жалем cвоєї адміністрації”.
Якби ці президенти були завчасно попереджені про суттєву загрозу вчинення масових звірств і відреагували на попередження превентивними діями, вони могли б уникнути здійснення набагато складнішого вибору пізніше. Хоча хороше попередження не гарантує успішного запобігання, визначення того, коли і де ризик вчинення катастрофічних звірств найбільший, але до того, як почне текти кров, є важливим для запобігання таким звірствам.
Жахливість масового насильства та його ціна, як у людському, так і в політичному масштабі, спонукали до спроб розробити інструменти, які можуть передбачити, де і коли воно найімовірніше станеться. Все більше університетів, неурядових організацій, урядів і міжурядових організацій зараз проводять цей тип аналізу.
З 2014 року Проект раннього попередження – спільна ініціатива Меморіального музею Голокосту Сполучених Штатів Америки та Дартмутського коледжу — зосереджується на ризиках масових вбивств мирних жителів. Проект має на меті використати знання про звірства за допомогою передової аналітики даних, щоб надати політикам надійні оцінки ризиків можливих звірств у всьому світі.
Як такий аналіз даних може допомогти подолати таку величезну та складну проблему, як масові звірства?
По-перше, геноцид і масові звірства є руйнівними, але відворотними. Вивчаючи Голокост та інші геноциди, ми знаємо, що ці події не є ані спонтанними, ані такими, що їх неможливо було зупинити. Їм завжди передує низка попереджувальних знаків, які надають можливості змінити хід подій і, зрештою, врятувати життя. По-друге, можна виявити історичні закономірності, пов’язані з масовими звірствами, і використати ці знання для виявлення країн із найвищим ризиком сьогодні. По суті, ми хочемо знати, які країни сьогодні найбільше схожі на країни, які зазнали масових вбивств у минулому, у стані за рік чи два до початку цих убивств. Загальнодоступні дані про фактори ризику масових злочинів і методи машинного навчання дозволяють нам систематично вирішувати це питання, генеруючи оцінку ризику та рейтинг для більш ніж 160 країн щороку.
По-третє, оприлюднення ризиків масових злочинів ще до того, як почнеться масштабне насильство, заохочує уряди та інших впливових учасників допомагати запобіганню цим злочинам. Краще попередження допомагає зосередити обмежені ресурси на країнах із найбільшим ризиком. Раннє встановлення ризиків масових злочинів створює ширший спектр ефективних превентивних варіантів, таких як підтримка програм громадянського суспільства та передкризові дипломатичні ініціативи. А оприлюднення оцінок ризиків показує тим, хто займається адвокацією, один із способів, за допомогою яких політики можуть втілити нечіткі зобов’язання в дії в конкретних випадках.
Існують важливі обмеження щодо типу оцінки ризику, який виконує Проект раннього попередження. Наприклад, ми оцінюємо ризик нових масових вбивств всередині країни, а не вбивств, вчинених іноземними збройними групами, прикладом яких є напади Росії на українських цивільних. Щоб заповнити цю прогалину, знадобляться інші аналітичні методи. І жоден прогноз майбутнього, включаючи нашу оцінку ризику, не є абсолютно точним.
Проте оцінка ризику не обов’язково має бути вичерпною чи абсолютно точною, щоб бути корисною. Наш аналіз показує, що два з кожних трьох нових епізодів масових вбивств повинні бути зафіксовані в наших 30 країнах з найвищим рейтингом. У таких випадках, як М’янма та Ефіопія, ми можемо вказати на стабільно високі рейтинги за роки до початку масових вбивств. Якби до цих попереджень прислухалися, можна було б врятувати багато життів.
Щоб внести ясність, історія показує, що немає простої формули запобігання масовим звірствам. Навіть найточніша оцінка ризику є лише відправною точкою. Творцям політик потрібні глибокі оцінки країни та ідеї щодо того, як скоригувати політику, стратегії та програми іноземної допомоги, аби зменшити ризики звірств. Вони повинні розглядати ймовірні найгірші сценарії, навіть якщо вони не є найвірогіднішими, і бути готовими інвестувати превентивно, страхуючись від потенційних катастроф.
В той час як світ з жахом реагує на триваючі звірства в Україні, М’янмі, Ефіопії та інших країнах, багато хто запитає, як ми можемо запобігти майбутнім звірствам, де б вони не відбувалися. Як і після геноциду в Руанді та Сребрениці, наслідки цих останніх невдач у запобіганні масовим звірствам можуть створити рідкісну можливість. Серйозні інвестиції в системи раннього попередження та міцне їх пов’язування із негайними діями є одним із конкретних способів скористатися цією можливістю.
Деякі обнадійливі ознаки можна знайти в нещодавно оприлюдненій Стратегії Сполучених Штатів щодо передбачення, попередження та реагування на звірства. Цей перший в історії публічний стратегічний документ США щодо звірств підтверджує, що “запобігання масовим звірствам і геноциду є основним інтересом національної безпеки та основною моральною відповідальністю Сполучених Штатів”, окреслює головну роль, яку має відігравати очолювана Білим домом Цільова група з запобігання звірствам (спадкоємець Ради із запобігання злочинам, створеної президентом Обамою, і Цільової групи раннього попередження звірств, як її було перейменовано за президента Трампа), і визначає ролі та обов’язки Державного департаменту, Міністерств оборони, фінансів, юстиції, національної безпеки та інших федеральних органів.
Що стосується раннього попередження, стратегія зобов’язується “використовувати кількісні та якісні оцінки, спираючись на внесок громадянського суспільства, щоб визначити пріоритетні країни для запобігання жорстокості”. Ця оцінка та встановлення пріоритетів мають на меті безпосередньо використовуватися в превентивних діях: відповідно до стратегії, робоча група з запобігання злочинам “розроблятиме цільові плани реагування для пріоритетних країн”, працюючи з посадовцями з географічних бюро, які керують усією політикою щодо цих країн.
Це основне бачення — використання оцінки ризиків для визначення пріоритетних країн і оперативних заходів із зменшення ризику — далеко не нове. Дуже схожі ідеї можна знайти у звіті Цільової групи із запобігання геноциду 2008 року та в директиві президента Обами 2011 року щодо масових звірств.
Завдяки новій стратегії та прогресу в аналізі раннього попередження, непохитні й енергійні зусилля з виявлення й реагування на ризики настання звірств можуть допомогти врятувати майбутні життя. Жахи, які змушене переживати цивільне населення в Україні, М’янмі, Ефіопії та в інших місцях, і геополітичні небезпеки, які вони спричиняють для Сполучених Штатів та інших країн, мають вивести наш уряд із бюрократичного самовдоволення.
Зображення: вчитель оглядає руйнування у зруйнованій внаслідок обстрілу школі в Бахмуті Донецької області 24 липня 2022 року (Фото Ігоря ТКАЧЕВА / AFP).
***
Про автора
Лоуренс Вучер
Лоуренс Вучер є науковим керівником Центру Саймона-Шьодта із запобігання геноциду при Меморіальному музеї Голокосту США. Твердження, думки та висновки в цьому матеріалі належать автору й не обов’язково відображають погляди Меморіального музею Голокосту США.