(This article is also available in English here. Переклад статті здійснено завдяки Марії Жуковій та Мар’яні Антонович.)

Ще один італійський коаліційний уряд знаходиться на межі колапсу, і цього разу наслідки за межами кордонів Італії поширюються на поточну тверду підтримку України урядом в захисті від російського військового нападу. Прем’єр-міністр Маріо Драгі, політично незалежний, розглядає питання про відставку, яку він запропонував президенту Серхіо Маттареллі минулого тижня після того, як популістська політична партія «Рух п’яти зірок» бойкотувала голосування в Сенаті щодо економічного пакету і вийшла з коаліції. Уряд Драгі діяв як своєрідний євроатлантичний буфер для італійської громадської думки, яка в основному підтримує Росію. Він тримав Італію – третю за величиною економіку Європейського Союзу, яка має найбільші в блоці збройні сили – у тісному контакті зі США та ЄС, які надають підтримку Україні, включаючи військову допомогу, санкції проти Росії та підтримку заявки України на вступ до ЄС.

Драгі, який був прем’єр-міністром із січня 2021 року, оголосив увечері 14 липня, що подасть заяву про відставку до Маттарелли після того, як «Рух п’яти зірок», донедавна найбільша партія в коаліції, відмовилася підтримати пакет заходів, спрямованих на послаблення впливу високої інфляції та інших економічних проблем. Уряд легко отримав вотум довіри зі 172 голосами проти 39, але Рух п’яти зірок все одно вирішив вийти з коаліції. Оголошуючи про свою відставку, Драгі сказав: «Більшості національної єдності, яка підтримувала цей уряд з моменту його створення, більше не існує».

Але Маттарелла відхилив відставку Драгі та сказав, що прем’єр-міністр повинен виступити в парламенті 20 липня, щоб визначити, чи зможе він зібрати чисельну підтримку, щоб продовжити роботу свого «уряду єдності» навіть без «Руху п’яти зірок». Драгі є політично незалежним, колишнім головою Європейського центрального банку, який загалом підтримує інституції ЄС і Трансатлантичне партнерство, і він виступає як центристська поміркована фігура, яка зуміла прийняти технократичний підхід, намагаючись запобігти як лівому, так і правому популізму. Популістський «Рух п’яти зірок» історично більше схиляється до євроскептицизму та зовнішньополітичного підходу, критичного щодо Сполучених Штатів і НАТО та захопленого Росією, Китаєм, Венесуелою тощо. Зараз він є другим за чисельністю членом коаліції після того, як міністр закордонних справ Луїджі Ді Майо вийшов з партії, створивши власний політичний рух (Insieme per il future – «Разом заради майбутнього»). Останніми днями прихильники Драгі активно виступали, збираючи підписи мерів сотень міст і містечок під петицією про те, щоб він залишився, а також заручилися підтримкою як лідерів профспілок, так і лідерів промисловості.

Російські лідери явно зацікавлено спостерігають за політичною кризою. Коли Драгі оголосив про свою відставку, низка російських чиновників прокоментували це через свої канали в соціальних мережах, демонструючи, наскільки Росія відчуває потребу в дестабілізації трансатлантичної єдності. Ця єдина та послідовна відповідь сприяла підриву планів Росії щодо швидкої та відносно безболісної (для неї самої) «спеціальної військової операції», яка, на її думку, буде швидкою. Марія Захарова, речник МЗС Росії, прокоментувала: «Це внутрішня справа Італії», проте потім додала, «але оскільки міністр закордонних справ Італії дозволив собі згадати Росію в контексті урядової кризи, я відповідаю, що я бажаю італійському народу уряду, зосередженого на вирішенні проблем, створених його попередниками, а не на служінні інтересам американців».

Москва «тріумфує» через кризу в Італії

Захарова мала на увазі коментар Ді Майо про те, що “Москва тріумфує через кризу в Італії”. Це не перший випадок, коли МЗС Росії відкрито нападає на Ді Майо. На початку російської загарбницької війни в Україні у відповідь на зауваження Ді Майо про те, що Італія не братиме участі в жодній двосторонній зустрічі з Росією до деескалації, російське міністерство заявило: «Західні партнери повинні навчитися використовувати дипломатію професійним шляхом», і що «дипломатія була придумана для вирішення конфліктних ситуацій і зняття напруги, а не для порожніх поїздок по країнах і куштування екзотичних страв на прийомах».

Колишній російський президент і прем’єр-міністр Дмітрій Медведєв, який рішуче підтримав війну президента Владіміра Путіна проти України і зараз займає посаду № 2 у потужній Раді Безпеки, також висловився щодо італійської кризи. У своєму Telegram-каналі Медведєв опублікував зображення з фотографіями британського прем’єр-міністра Бориса Джонсона та Драгі, що йдуть у відставку, а третій кадр містить лише знак питання, що є чітким натяком на того, хто з найбільших прихильників України в Європі може залишити посаду наступним. Кілька тижнів тому, коли Драгі разом із президентом Франції Еммануелем Макроном і канцлером Німеччини Олафом Шольцем відвідали Київ, Медведєв образив тріо, назвавши їх «їдцями жаб, сосисок і макаронів».

Пост Медведєва явно є частиною спроби продати ідею про те, що європейські лідери зараз платять ціну за свою опозицію діям Росії в Україні. Однак у Сполученому Королівстві малоймовірно, що новий прем’єр-міністр якимось чином симпатизуватиме Росії та її колоніальним амбіціям в Україні, а отже, навряд чи змінить курс непохитної британської підтримки українців.

В Італії ситуація інша. Урядова криза має внутрішні корені та частково відображає відчайдушне бажання «Руху п’яти зірок» відмежуватися від уряду, щоб повернути частину голосів, які він втратив за останні чотири роки. Це також свідчить про відсутність політичного досвіду, спроможності та майстерності її нинішнього лідера, академіка, який став політиком, Конте.

Перспектива дострокових виборів

Криза може принести користь Росії головним чином тим, що якщо Драгі не зможе заручитися підтримкою, щоб зберегти свій уряд, і в Італії відбудуться позачергові вибори, які, ймовірно, будуть цієї осені. Крім Драгі, нинішній уряд сконцентровано навколо низки особистостей, які також історично є атлантистами, включаючи таких міністрів Кабінету, як Лоренцо Геріні (оборона), Джанкарло Джорджетті (економічний розвиток), або тих, хто став атлантистом нещодавно, наприклад Ді Майо. Проте в уряді також є політичні лідери, які ніколи не приховували своїх проросійських позицій. Окрім Конте, до них відносяться історичні важковаговики правоцентристської коаліції, які нині входять до складу уряду, такі як лідер ультраправої партії «Ліга» Маттео Сальвіні та чотириразовий прем’єр-міністр Сільвіо Берлусконі.

Якщо Італія проведе дострокові вибори (наразі вибори мають відбутися наступного року), правоцентристська коаліція, швидше за все, виграє та займе більш дружню позицію щодо Росії. Більше того, у разі виборчої кампанії, у якій результати російської війни в Україні формуватимуть суспільне сприйняття та порядок денний, Росія матиме багато можливостей для втручання. Вона може, наприклад, розпочати скоординовані кампанії в соціальних мережах, щоб розширити свій вплив, або використовувати політиків, щоб посилити свою привабливість на виборах серед значної частини італійської громадської думки, яка виступає проти підтримки Італією України.

Враховуючи історичну дипломатичну історію Італії та стійкі кліше про те, що Рим завжди готовий перейти на інший бік і ніколи не закінчує війну в рамках одного альянсу, італійським політикам слід подумати про те, як ця репутація підриває дипломатичний статус Риму, особливо тому, що російська загарбницька війна в Україні не є просто черговим локальним конфліктом. Радше, це спроба Росії поставити під сумнів самі особливості європейської архітектури безпеки, заснованої на НАТО та Європейських Співтовариствах (пізніше Європейському Союзі). Незважаючи на те, що Італія була на стороні, що програла у Другій світовій війні, вона була членом-засновником обох цих інституцій і отримала від них значну користь — Італія могла зосередитись насамперед на відбудові своєї економіки, не витрачаючи надто багато на оборону завдяки парасольці НАТО. Європейська інтеграція принесла значну користь італійській промисловості, за допомогою якої вона стала другою за величиною виробничою економікою на континенті.

Отже, так само, як нинішня криза є прекрасною можливістю для Москви досягти важливої політичної мети — підірвати проукраїнську та проатлантистську позицію Італії, докладаючи мінімальних зусиль— лідери італійської партії ризикують прискорити цю тенденцію своїми власними примхами та політичним відчаєм.

ЗОБРАЖЕННЯ: Прем’єр-міністр Італії Маріо Драгі (ліворуч) тисне руку президенту України Володимиру Зеленському після їх зустрічі в Маріїнському палаці в Києві, 16 червня 2022 р. Драгі був одним із найвпливовіших лідерів Європейського Союзу, які відвідали Україну 16 червня та підтримали прийняття її заявки як кандидата на членство в ЄС, що є потужним символом підтримки у боротьбі Києва проти російського вторгнення. (Фото СЕРГІЯ СУПІНСЬКОГО/AFP через Getty Images)

 ***

Про автора:

Даріо Крістіані (@med_eye) є постійним старшим науковим співробітником Німецького фонду Маршалла Сполучених Штатів (GMF) і старшим науковим співробітником Інституту міжнародних відносин (IAI), який займається зовнішньою політикою Італії, безпекою в Середземномор’ї та глобальною політикою.